Ікона Христового Різдва

Різдво Христове Петро Холодний Молодший Нью-Йорк, 1985 Дмитро Степовик. Історія української ікони Х-ХІ століть. - Київ: Либідь, 1996. 440с.; іл., с. 316

Містерію віддзеркалює ікона Христового Різдва, тому ми сьогодні можемо прийняти істину, яку бажали досвідчити так багато пророків і праведних!

Творець став такою ж, як і ми, людиною, став одним із нас у своєму Синові, прийшов між свої створіння, але був непідвладний жодному гріху. Прийшов, аби прославити чоловіка, аби наділити нашу людську природу своєю славою і зробити нас причасниками божественного. Уже біля 180 року святий Іриней наважується висловитися так: „Бог став людиною, щоб людина змогла стати Богом”. Згодом до цього вислову вдавалося багато східних Отців.

Бачимо, що Божий Син спочиває у яслах, але водночас знаємо, що Він перебуває по правиці Отця. Бачимо Його в обіймах Матері й водночас знаємо, що Він – на лоні Небесного Отця.

Ікона Христового Різдва є вступом до тієї божественної поеми, яку називаємо історією спасення. Подібно, як у пролозі до великих поем у загальних рисах подано тему, якій присвячено твір, так і на цьому зображенні можемо віднайти підсумок таїн нашої віри: Воплочення, смерті, Воскресення, що викладені у Символі віри.

Увесь сотворений світ може роздумувати про велику тайну Воплочення Бога зі здивуванням. Але після Різдва Христового це здивування стає ангельським прославленням і проголошенням миру між людьми, бо „З нами Бог”!

Ікона дотримується церковної традиції, яка також відображена і в літургійних текстах. Чорне розвержене нутро печери символізує пекло. І сюди вторгається Христос, і саме тут він народжується, аби стати серцем сотворення. Народжується у пітьмі й у тіні смерті, а його Різдво нахилило Небеса аж до Аду.

Таким бачимо Новонародженого, який лежить у яслах, Того, Хто прибув для нового сотворення Світу. Зображений на іконі пастух нагадує і образ Пастиря-Месії. Він перебуває неподалік печери, біля прірви пекла. Добрий Пастир вирушить на пошуки вівці, що заблукала і впала у безодню. Разом зі сходженням в Ад це означає, що Добрий Пастир не тільки провадить береже своє стадо, але й дає йому життя.

Уривки з книги Іштвана Іванча „Різдво”.
Іванчо І. Різдво. – Львів: Свічадо, 2000.